1. Словник української мови в 11 томах

навіска

НА́ВІ́СКА, и, ж. Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь.

Та й у тій кімнаті, де обідають пани, теж нелад: сюди знесені деякі стільці, старі навіски та різні дріб’язки (Л. Укр., III, 1952, 496);

Тріпочуть із простинь навіски… (Тич., II, 1957, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіска — на́ві́ска 1 іменник жіночого роду шматок тканини наві́ска 2 іменник жіночого роду навісне обладнання на тракторі Орфографічний словник української мови
  2. навіска — I н`ав`іска-и, ж. Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь. II нав`іска-и, ж., спец., розм. Механізм, за допомогою якого сільськогосподарські, дорожні та будівельні машини навішуються на трактор. Бульдозерна навіска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навіска — НАВІ́СКА, и, ж., с. г. Спеціальне обладнання, яке, на відміну від причепного, навішують безпосередньо на корпусі трактора. На тракторі розділено гідравлічну систему на рульове керування і навіску та окремо на причіпні машини (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. навіска — ЗАНАВІ́СКА (шматок тканини або тюлю, яким завішують вікно, двері і т. ін.), ФІРА́НКА, ЗАВІ́СКА, ШТО́РКА, ЗАНАВІ́СА, НА́ВІ́СКА розм.; ПОРТЬЄ́РА, ШТО́РА, ГАРДИ́НА (перев. велика, довга, вигот. з коштовних тканин). Словник синонімів української мови