нагадуватися

НАГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Відновлятися у пам'яті; пригадуватися.

Знов мені нагадалася небіжка неня (Л. Мартович);

Приходить до такого, що вам нагадується така грушка, що ще як ви дитиною були та виділи її (В. Стефаник);

Мотрi нагадувалися гарнi вечерi в Бахмачi, нагадався святий вечiр, колядники, вертеп (Б. Лепкий);

Промінь сонця вдарив у вікно, і чомусь від нього нагадалось йому давнє-давнє дитинство (М. Івченко);

Чим нагадатися тобі, Щоб ти не забував мене? (Л. Первомайський).

2. Те саме, що нага́дувати 3.

Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину та й додому пігнав [погнав] (з коломийки);

У економічних рубриках газет цілком слушно нагадувалося, що торгівлю з саламандрами не можна обмежувати (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).

3. тільки док. Вирішити після роздумів, вагань; зважитися на щось; надуматися.

[Панько:] Е, моя дитино, а що, як Гнат за ті два роки інакше нагадається і іншу візьме? (І. Франко);

Часом тітка запалить перше свою [цигарку] й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський).

4. тільки док., діал. Подумати, поміркувати.

– Олександре, добре нагадайся. Щоб не було каяття запізно! (І. Франко).