1. Словник української мови в 11 томах

нагадуватися

НАГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАГА́ДАТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Відновлятися у пам’яті; пригадуватися.

Знов мені нагадалася небіжка неня (Март., Тв., 1954, 203);

Йому нагадалася Катруся з сльозами в очах (Кобр., Вибр., 1954, 131).

2. тільки док., розм. Прийняти рішення після деякого роздуму, вагання; надуматися.

Нагадався за сім миль, Назад подивився, А у коня, як на сміх, Лиш перед лишився (Рудан., Переслів’я, 1958, 7);

[Панько:] Е, моя дитино, а що, як Гнат за ті два роки інакше нагадається і іншу візьме? (Фр., IX, 1952, 349).

3. тільки док., діал. Розміркувати, поміркувати.

— Олександре, добре нагадайся. Щоб не було каяття запізно! (Фр., XII, 1953, 334).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагадуватися — нага́дуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагадуватися — -уюся, -уєшся, недок., нагадатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Відновлятися у пам'яті; пригадуватися. 2》 тільки док., розм. Прийняти рішення після деякого роздуму, вагання; надуматися. 3》 тільки док., діал. Розміркувати, поміркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагадуватися — НАГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. 1. Відновлятися у пам'яті; пригадуватися. Знов мені нагадалася небіжка неня (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. нагадуватися — ПРИГА́ДУВАТИСЯ (відтворюватися у пам'яті), ЗГА́ДУВАТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ), ПРИХО́ДИТИ НА ПА́М'ЯТЬ, НАГА́ДУВАТИСЯ розм., ВОСКРЕСА́ТИ книжн. — Док. Словник синонімів української мови