наговорювати

НАГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.

1. чого, що і без прям. дод. Розповідати, повідомляти, говорити багато чого-небудь.

Чорновусий полковник підсів до нього і, випиваючи чару за чарою, почав наговорювати всячини (Іван Ле);

Сам князь .. скілько [скільки] наговорив компліментів про Лімпочку і артистичний розріз очей, і надзвичайно тонко очерчений ротик, і зграбність – і все!.. (Олена Пчілка);

[Хведоська (сама):] Що вони [батько] мені наговорили?.. Стривай, нагадала! (М. Кропивницький);

Кузьма почухав потилицю, винувато глянув на господиню, вже не радий, що наговорив зайвого (П. Кочура);

– Наговорив, набалакав і швиденько втік, а ти думай, чоловіче, що робити, – торкнувся [Мірошниченко] рукою до потилиці (М. Стельмах).

2. на кого і без прям. дод., розм. Зводити наклеп, безпідставно звинувачувати кого-небудь у чомусь.

Кожному бажалося вискочити передначальством .. Через те кожен на кожного клепав, наговорював, всяк підставляв ногу другому (Панас Мирний);

Хлопець уже, видно, не чув, її, оглушений і засліплений болем образи. Вигадують, наговорюють, виходить, він злодійчук, крадюга якись-небудь (О. Гончар);

Тепер я довідався, що те донесення було неправдиве, що то на тебе наговорили твої вороги (Г. Хоткевич);

– Не знаю, Петре, чи ти божевільний, чи наговорили на тебе, але я не хотів би, щоб ти й далі жив у моїй сотні (Валерій Шевчук).

3. кого, рідко кому і без прям. дод., розм. Спонукати до якого-небудь вчинку, підбурювати, підбивати на щось.

Він [писар] .. підпоює мужиків, наговорює їх проти мене (І. Нечуй-Левицький);

Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (А. Калин);

– Баламутить [панич] мені дитину .. Наговорює їй, щоб не йшла за Максима (І. Франко);

Наказала й наговорила: вибий об плт, щоб було, як дріт (Номис).

4. кого, що і без прям. дод., розм. Нашіптуючи заклинання, накликати на кого-, що-небудь якесь лихо.

– Шептали [баби], злизували – нічого. Кущиха каже, треба б достати з рака жовтянок, вона наговоре [наговорить] їх (Панас Мирний);

[Жінка:] Бачили її [відьму] перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала .. от і пожар від того (С. Васильченко).

5. що і без прям. дод., розм. Говорити кому-небудь для записування; диктувати.

[0льга:] Дорогий синочку, цього листа пише тобі наша вчителька, а я наговорюю (О. Корнійчук);

І листам моїм не повірять, і навіть якщо я касету наговорю (А. Кокотюха).