нагрудник
НАГРУ́ДНИК, а, ч.
1. Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь або як частина уніформи.
На листках [альбома] манячили групи інституток, товаришок Ольги, в білих хвартушках і нагрудниках (І. Нечуй-Левицький);
На сорочках з білим вишиттям добачаємо нагрудники, які закривають пазушний розріз і рукави без манжетів (із журн.).
2. Частина збруї, яка накладається на груди коневі.
Нагрудник повинен бути зачеплений одночасно за посторонки і за гумові мочки хомута (з наук. літ.).
3. У давні часи і в середньовіччі – частина військової зброї у вигляді щитка або панцира для захисту грудей.
Довго рубалися вони! І наплічники і нагрудники погнулися в обох від ударів (О. Довженко);
Схований під одежею нагрудник твердої дамаської сталі надійно захищав [Богуна] від куль (Я. Качура).
Значення в інших словниках
- нагрудник — нагру́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нагрудник — -а, ч. 1》 Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь. 2》 Частина збруї, яка накладається на груди коневі. 3》 За давніх часів і середньовіччя – частина військової зброї у вигляді щитка або панцира для захисту грудей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагрудник — ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал. Словник синонімів української мови
- нагрудник — НАГРУ́ДНИК, а, ч. 1. Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь. На листках [альбома] манячили групи інституток, товаришок Ольги, в білих хвартушках і нагрудниках (Н.-Лев., І, 1956, 558). Словник української мови в 11 томах
- нагрудник — Нагрудник, -ка м. 1) Нагрудникъ. 2) Лифъ безъ рукавовъ, пришитый къ юбкѣ. Черниг. г. Словник української мови Грінченка