нагрудник
ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал. — А я фартух припережу, Нажну копу ще й полежу (пісня); Такий, як і завжди, батько, бадьорий, шапка на потилицю збита, у ремінному нагруднику (А. Головко); Дарка поклала квача коло відра,.. обсмикнула підтикану фартушину (Леся Українка); Гнали (робітники) долів зеленою улицею за.. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (І. Франко); Сухий, високий на зріст, середнього віку чоловік у білому попереднику і білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці (Л. Яновська); Олена.. заметушилась, махнула попередницею по лаві: — Сідай, Левку (М. Стельмах); Заголосили жінки, витираючи запасками очі (П. Кочура).
Значення в інших словниках
- нагрудник — нагру́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нагрудник — -а, ч. 1》 Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь. 2》 Частина збруї, яка накладається на груди коневі. 3》 За давніх часів і середньовіччя – частина військової зброї у вигляді щитка або панцира для захисту грудей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагрудник — НАГРУ́ДНИК, а, ч. 1. Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь або як частина уніформи. На листках [альбома] манячили групи інституток, товаришок Ольги, в білих хвартушках і нагрудниках (І. Словник української мови у 20 томах
- нагрудник — НАГРУ́ДНИК, а, ч. 1. Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого-небудь. На листках [альбома] манячили групи інституток, товаришок Ольги, в білих хвартушках і нагрудниках (Н.-Лев., І, 1956, 558). Словник української мови в 11 томах
- нагрудник — Нагрудник, -ка м. 1) Нагрудникъ. 2) Лифъ безъ рукавовъ, пришитый къ юбкѣ. Черниг. г. Словник української мови Грінченка