нагулювати

НАГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. що, чого. Набувати жир, вагу і т. ін., споживаючи добрий корм, (про тварин, птахів, риб).

На їх [кукурудзяних] зернах нагулюють жир гуси, індики та качки (М. Рудь);

Знаючи, що попереду нелегка зима, щука полює восени на дрібну рибу і нагулює жирок (з газ.);

Січкар дивиться на бджоли, на старого і здивовано гукає: – Діду, це ваші бджоли на снігу мед нагулюють (М. Стельмах);

Струнко ступали браві козацькі коні, що встигли нагуляти тіло на соковитій молодій траві (С. Добровольський).

2. кого, що. Дорощувати і відгодовувати худобу на пасовиськах.

– Жди тебе тут, блимнув [Безхатько] очима. – Чого так, пізно? – А я... я гусей нагулювала (Л. Юхвід);

Велику рогату худобу нагулюють на природних кормових угіддях або на штучних пасовищах (з наук. літ.).

3. що, чого, розм. Гуляючи, одержувати, набувати, діставати що-небудь (про людину).

Сини відпочивали, сили нагулювали на наступний рік трудовий (В. Козаченко);

– Чи в тебе вже й так синець під оком, – помітив Давид підбите око в братухи. – Де це ти нагуляв собі? (А. Головко);

Що було в батьковій волі – він усе зробив: давав синові нагуляти здоров'я, не будив його рано.., не морив важкою роботою (Панас Мирний).

4. прост. Вагітніти, не перебуваючи у шлюбі.

– Як подивлюсь на твій .. живіт, так би й розірвала твого Серьогу. Таки обдурив, падлюко... Коли ж це ти з ним нагуляла? (М. Хвильовий);

Нагуляла [дівчина] собі та до знахарки за порятунком. А потім .. не один місяць провалялася в ліжку (А. Головко);

// кого. Народжувати позашлюбну дитину.

Нагуляти сина.

5. тільки док., діал. Погуляти досхочу; нагулятися.

Вже пора додому. Вже аж у хаті потемніло, так нагуляли. Потомилися, час далі йти (О. Кобилянська).

◇ (1) Нагу́лювати (набува́ти) / нагуля́ти (набу́ти) жир – поправлятися, товстіти.

Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (М. Стельмах).