1. Словник української мови у 20 томах

намилений

НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нами́ли́ти.

Макс обережно ставить намилену пухку шапочку щітки на стіл, засуває руки в кишені і, одкинувшись на стілець, дивиться у вікно (В. Винниченко);

Він тримав люстерко перед Романовою намиленою фізіономією (І. Багряний);

Вона підійшла до нього збоку і намиленим .. віхтем стала натирати спину (Григорій Тютюнник);

Той, що з намиленим обличчям, витріщився на неї, забувши про воду, яку тримав у пригорщі (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намилений — нами́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. намилений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намилити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намилений — НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нами́ли́ти. Штик та намилені вірьовки для всіх, хто не згоден, щоб вождь [Врангель] сам за них думав! (Гончар, II, 1959, 359); // У знач. прикм. Вона підійшла до нього збоку і намиленим.. віхтем стала натирати спину (Тют., Вир, 1964, 476). Словник української мови в 11 томах