напливати

НАПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПЛИСТИ́, НАПЛИВТИ́, иву́, иве́ш, док.

1. Припливаючи, збиратися в якій-небудь кількості.

Напливати на камінь.

2. Припливаючи, збиратися в якій-небудь кількості.

Крячки стрілами падали на воду і хапали рибу: то був знак, що риби наплило до берега доволі (І. Нечуй-Левицький);

// Протікаючи, натікаючи, з'являтися десь у якісь кількості.

Не одна галера наїхала на іншу, а крізь пробиту в боці судна діру напливала вода до середини (Юліан Опільський);

Побіг [Яць] заглянути до ями, чи за ніч не наплило кип'ячки (І. Франко).

3. Набігати на що-небудь (про сльози).

Дівчина чує, як їй на повіки Чомусь напливає гаряча сльоза (Л. Первомайський);

Ми мовчали, і сльози розлуки напливали на вії твої (В. Сосюра);

– Я зроду не ходила до жандармів, – сказала Санда.., втираючи сльози, що нараз наплили на очі (О. Кобилянська).

4. Плавно наближатися, насуватися (про дим, хмару, туман і т. ін.).

Улянка зупинилась, їй здалося, що дим напливає зовсім з іншого боку (О. Донченко);

Морок напливав спереду й з боків (М. Іщенко);

Чорна хмара, як ніч, наплила, сліпучі спалахи залили небо (К. Гордієнко);

// Насуваючись, закривати, заслоняти собою що-небудь.

Ген-ген чорнів ліс зубчастим муром, а туман на нього тихим морем напливав (Леся Українка);

Довгаста, темна зсередини хмарка напливла на місяць і пригасила його металічне блищання (Л. Первомайський);

Дві хмаринки наплили одна на одну (Ірина Вільде);

// Поширюючись, доходити, доноситися (про запахи, звуки).

Пахощі квіток напливали тихими хвилями (Леся Українка);

Юстина ще кілька хвилин стояла коло призьби, наслухаючись до звуків, що напливали звідусюди (П. Кочура);

Напливає з далини пісня (М. Стельмах);

// Повільно наставати, наступати.

Сонце вже сіло, почав напливати присмерк (Олесь Досвітній);

Напливає синій вечір (М. Стельмах);

Анарх знову сідав на пеньок і думав про осінь: напливе осінь – прозорі простори, стиглі яблука, таємні мислі, далекі спогади (М. Хвильовий);

// перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про настрій, почуття і т. ін.).

У серце пливуть-напливають забуті Чуття молодії (І. Франко);

Завжди, коли він пригадував сестру, щось тепле й світле напливало на душу (М. Руденко);

– О, Саво, Саво! – кликнула все ще півголосом, із сильною радістю, що наплила раптово до її серця (О. Кобилянська);

“Ну, що ж, хай ведуть, – подумав він. На мозок його напливла якась страшна тінь. – Хай ведуть. Все одно мені після цього не жити” (І. Сенченко);

// перен. Виникати, поставати в уяві.

Мати голову журно схилила При бліденьким, чаднім каганці. Напливають думки. І безсило Вишивання повисло в русі (В. Бичко);

Спогади, мов привиди, напливали й напливали, ятрили серце (Ю. Збанацький);

Інколи, під стукіт коліс, напливали зовсім іншівидіння: хтось у весняній стіні туману вирізав велетенські отвори, і крізь них виднілася розкішна лісова земля (М. Стельмах).

5. Находити на що-небудь, покривати щось.

Пародонтоз починається з ледь помітних ознак: інколи ясна набухають, напливають на зуби й постійно кровоточать; швидко відкладається зубний камінь (з наук.-попул. літ.).

6. Сходитися в одне місце, збиратися, скупчуватися де-небудь у великій кількості.

До міського великого парку все ще напливає публіка й любується гарним повітрям (О. Кобилянська);

Натовп займав мало не піввулиці, а люди напливали далі (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Буфети і пивні наспіх організували румунські комерсанти, яких вже до біса напливло в Хотин (В. Петльований);

// Проникаючи куди-небудь, нагромаджуватися, скупчуватися в якомусь місці (перев. про повітря).

Через відчинене вікно напливав з городів росистий холодок (Ірина Вільде);

// Поступово збиратися, з'являтися, нагромаджуватися (про роботу).

– До біса маємо роботи, Що день – то інша наплива (Л. Первомайський).

7. перен. Плавно рухатися, переміщатися; іти плавною ходою.

* У порівн. Не йшла [Меланія], а ніби напливала із золотого духмяного моря, гордо випроставшись (О. Гончар);

// Показуватися, з'являтися звідки-небудь, стаючи видимим.

Льошка скеровував човен .. на шахтарське селище, що напливало, ближчало, мигтіло першими вогниками (Ю. Мокрієв);

Семафор. Водогінна башта. І раптом вирвалась, напливла з сіряви така рідна станція (Є. Кротевич);

Десь попереду вже виразно густим розсипом мерехтіли вогники: наближалося Запоріжжя. Воно напливало із далини, наче гори, обсипані жаром (Яків Баш).