1. Словник української мови у 20 томах

напливаючий

НАПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е.

Який напливає.

Напливаючий потік не міг у ній [протоці] зміститися і залляв майже цілу половину подвір'я (І. Франко);

–Панно Маню! – упімнув я її, здержуючи в собі напливаючу нетерпеливість (О. Кобилянська);

Довго не може впоратися [Всеволод] з напливаючими на нього думками (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напливаючий — наплива́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. напливаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до напливати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напливаючий — НАПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до наплива́ти. Напливаючий потік не міг у ній [протоці] зміститися і залляв майже цілу половину подвір’я (Фр., II, 1950, 13); Довго не може впоратися [Всеволод] з напливаючими на нього думками (Міщ., Сіверяни, 1961, 226). Словник української мови в 11 томах