1. Словник української мови у 20 томах

народець

НАРО́ДЕЦЬ, дця, ч., зневажл.

Те саме, що наро́д 4.

Почіплявся дрібонький [дрібненький] народець за старого дуба, може, з двадцятеро, і теліпаються усі, що мають сили, а велетень ані дуду (С. Ковалів);

– Зайде [контролер] в магазин, .. краєм ока придивляється, як віжважують. А там же народець! Рильце не в одного в пушку, вони між собою одразу шу-шу-шу: “Контроле! Дружинник!” (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народець — наро́дець іменник чоловічого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. народець — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. народець — -дця, ч., зневажл. Те саме, що народ 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. народець — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  5. народець — НАРО́ДЕЦЬ, дця, ч., зневажл. Те саме, що наро́д 4. Почіплявся дрібонький [дрібненький] народець за старого дуба, може, з двадцятеро, і теліпаються усі, що мають сили, а велетень ані дуду (Ков., Світ.., 1960, 153). Словник української мови в 11 томах