народець

Значення в інших словниках

1. народець — наро́дець іменник чоловічого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
2. народець — див. дитина Словник синонімів Вусика
3. народець — -дця, ч., зневажл. Те саме, що народ 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. народець — НАРО́ДЕЦЬ, дця, ч., зневажл. Те саме, що наро́д 4. Почіплявся дрібонький [дрібненький] народець за старого дуба, може, з двадцятеро, і теліпаються усі, що мають сили, а велетень ані дуду (С. Ковалів); – Зайде [контролер] в магазин, .. Словник української мови у 20 томах
5. народець — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови