народ

НАРО́Д, у, ч.

1. Населення держави, жителі країни.

Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7);

Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (Рильський, III, 1961, 151).

Радя́нський наро́д — нова, інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва.

За роки соціалістичного будівництва в нашій країні виникла історична спільність людей — радянський народ (Матер. XXIV з.., 1971, 87).

2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем’я).

Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: "Мене створив єгипетський народ" (Л. Укр., І, 1951, 253);

Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі! (Рильський, III, 1961, 131);

Український народ глибоко пишається тим, що він перший слідом за російським народом став на шлях соціалістичної революції (Наука.., 12, 1956, 1);

Дальший розвиток усіх союзних республік зміцнить відносини взаємодопомоги і співробітництва між ними, ще більше зцементує монолітну дружбу народів СРСР (Ком. Укр., 1, 1959, 37).

3. Трудящі маси експлуататорського суспільства — більшість населення країни.

Ні, силою, яка здатна здобути "рішучу перемогу над царизмом", може бути тільки народ, тобто пролетаріат і селянство.. (Ленін, 11, 1970, 40);

Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Шевч., VI, 1957, 200);

Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Тулуб, В степу.., 1964, 156).

4. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості.

Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Шевч., II, 1953, 225);

Народ гучно валив улицями (Вовчок, І, 1955, 303);

Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Головко, II, 1957, 157);

// Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді).

Коло плугів працює веселий народ (Ю. Янов., II, 1958, 66).

У наро́ді — серед населення.

Тим часом в народі пішла чутка про волю (Н.-Лев., II, 1956, 247);

В народі ця місцевість відома під назвою Вись (Добр., Тече річка.., 1961, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народ — (об'єднання людей за певними прикметами) нація, народність, плем'я, (населення країни) мн. люди, громадяни, маси, зб. суспільство. Словник синонімів Полюги
  2. народ — наро́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. народ — див. НАРІД. Словник синонімів Караванського
  4. народ — [народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. народ — -у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. народ — Вільний нарід не може творити рабів. Серед вільного народу виростають вільні люди. Горе народові, як його пророки забавляються. Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. народ — У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  9. НАРОД — • "НАРОД" - громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії. Українська літературна енциклопедія
  10. народ — іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.). Фразеологічний словник української мови
  11. народ — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  12. народ — Наро́д, -ро́ду, -дові, наро́де! -ро́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. народ — Наро́д, -ду м. Народъ. Словник української мови Грінченка