1. Словник української мови у 20 томах

народ

НАРО́Д, у, ч.

1. Населення держави, жителі країни.

Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина);

Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М. Рильський);

Безсмертний слався! Слався, мій народе, Мій гордий, чесний, добрий, молодий! (М. Вінграновський).

2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).

Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ” (Леся Українка);

Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі! (М. Рильський);

У Європі є два народи, які вирізняються серед інших своєю винятковою працелюбністю. Це – німці й українці (із журн.).

3. Трудящі маси – більшість населення країни.

Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Т. Шевченко);

Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (З. Тулуб).

4. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості.

Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Т. Шевченко);

В кімнаті, де я працював, було страшенно тісно (жило багато народу) (М. Хвильовий);

По всьому березі стоїть народ (В. Винниченко);

Чим займатися, з чого жили найперші кіпріоти? Можна припустити, що це був народ рибалок та мореплавців (з наук.-попул. літ.);

// Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішності і т. ін.

Коло плугів працює веселий народ (Ю. Яновський);

// ірон. Назва якої-небудь живності.

У мене роботи було зовсім мало. Пара стареньких ситеньких коней, дві корови, кабан .. Звірята народ був симпатичний, від старості, терпеливий, спокійний (В. Винниченко).

Вели́ке пересе́лення наро́дів див. пересе́лення;

Во́рог наро́ду див. во́рог;

Отці́ наро́ду див. оте́ць;

Пересе́лення наро́дів див. пересе́лення;

Слуга́ наро́ду див. слуга́;

Ході́ння в наро́д див. ході́ння.

○ (1) У наро́ді, у знач. присл. – серед населення.

Тим часом в народі пішла чутка про волю (І. Нечуй-Левицький);

В народі ця місцевість відома під назвою Вись (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народ — (об'єднання людей за певними прикметами) нація, народність, плем'я, (населення країни) мн. люди, громадяни, маси, зб. суспільство. Словник синонімів Полюги
  2. народ — наро́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. народ — див. НАРІД. Словник синонімів Караванського
  4. народ — [народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. народ — -у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. народ — Вільний нарід не може творити рабів. Серед вільного народу виростають вільні люди. Горе народові, як його пророки забавляються. Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. народ — У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  8. НАРОД — • "НАРОД" - громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії. Українська літературна енциклопедія
  9. народ — іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.). Фразеологічний словник української мови
  10. народ — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  11. народ — Наро́д, -ро́ду, -дові, наро́де! -ро́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат!... Словник української мови в 11 томах
  13. народ — Наро́д, -ду м. Народъ. Словник української мови Грінченка