народ

Значення в інших словниках

1. народ — наро́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. народ — див. НАРІД. Словник синонімів Караванського
3. народ — [народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
4. народ — -у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М. Словник української мови у 20 томах
6. народ — Вільний нарід не може творити рабів. Серед вільного народу виростають вільні люди. Горе народові, як його пророки забавляються. Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами. Приповідки або українсько-народня філософія
7. народ — У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
8. НАРОД — • "НАРОД" - громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії. Українська літературна енциклопедія
9. народ — іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.). Фразеологічний словник української мови
10. народ — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
11. народ — Наро́д, -ро́ду, -дові, наро́де! -ро́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат!... Словник української мови в 11 томах
13. народ — Наро́д, -ду м. Народъ. Словник української мови Грінченка