1. Приповідки або українсько-народня філософія

народ

Вільний нарід не може творити рабів.

Серед вільного народу виростають вільні люди.

Горе народові, як його пророки забавляються.

Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами.

Ми незгідливий народ: кусаємо себе, як коні, котрих б’є візник, а вони батога не годні вкусити.

З іронією про народ, над яким знущаються, а він не може захистити себе.

Народу багато, а людей мало.

Є мало добрих людей.

Упавший нарід мусить перегнити, як солома, або трава, і стати погноєм нового народа.

Про поневолений народ, який програв у боротьбі за свою свободу.

Народ — то сила.

Бо може доконати великих діл.

Народу не міряється сажнями.

Бо сяжень не є мірило народу, а знання, витревалість та відвага.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народ — (об'єднання людей за певними прикметами) нація, народність, плем'я, (населення країни) мн. люди, громадяни, маси, зб. суспільство. Словник синонімів Полюги
  2. народ — наро́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. народ — див. НАРІД. Словник синонімів Караванського
  4. народ — [народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. народ — -у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. народ — У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  8. НАРОД — • "НАРОД" - громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії. Українська літературна енциклопедія
  9. народ — іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.). Фразеологічний словник української мови
  10. народ — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  11. народ — Наро́д, -ро́ду, -дові, наро́де! -ро́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат!... Словник української мови в 11 томах
  13. народ — Наро́д, -ду м. Народъ. Словник української мови Грінченка