1. Українська літературна енциклопедія

НАРОД

НАРО́Д

• "НАРОД"

- громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії. Журнал уміщував матеріали про тяжке становище селянства Галичини, викривав угодовство бурж. партій, подавав огляди міжнародного робітничого та селян. руху. Значна частина матеріалів присвячувалася культур.-осв. справам, жіночому питанню. Актуальні проблеми політ. і культур. життя в Україні порушував у своїх виступах М. Драгоманов ("Австро-руські спомини", "Листи на Наддніпрянську Україну" та ін.). В "Н." вперше опубл. вірші із циклів "Сльози-перли" і "Невільничі пісні" Лесі Українки, поема "Молох" О. Маковея, оповідання "Свиня", "Казка про Добробит", "Як то Згода дім будувала" та поезії з циклів "Тюремні сонети", "Жидівські мелодії" І. Франка, оповідання "Лумера" Леся Мартовича. Надр. окр. праці І. Франка: про специфіку худож. творчості ("Із поезій Павла Думки"), методологію її дослідження ("Професор Омелян Огоновський") та інші публікації. Вміщено ряд творів російських письменників — казка "Сусіди" М. Салтикова-Щедріна, оповідання "На краю світу" М. Лєскова, "Народна совість" Г. Успенського, "Два старці" і драма "Влада темноти" Л. Толстого в перекладі М. Павлика. "Н." сприяв згуртуванню прогрес. літ. і політ. сил Зх. та Сх. України.

■ Літ.: Пустова Ф. Д. До історії журналу "Народ" і участі в ньому Івана Франка. В кн.: Труди філологічного факультету Харківського державного університету ім. О. М. Горького, т. 4. Х., 1956; Дмитрук В. Демократична журналістика 90-х років. В кн.: Дмитрук В. Нарис з історії української журналістики XIX ст. Львів, 1969; Бутрин М. Л. Журнал "Народ" під обухом реакції. "Українське літературознавство", 1971, в. 13; Радванська Н. О. Пропаганда передової російської літератури та викриття царизму в журналі "Народ" (1890 — 1895). "Українське літературознавство", 1979, в. 33; Мороз М. "Без „Народа" світ якимсь порожнім видається...". "Друг читача", 1990, 20 вересня.

Ф. Д. Пустова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народ — (об'єднання людей за певними прикметами) нація, народність, плем'я, (населення країни) мн. люди, громадяни, маси, зб. суспільство. Словник синонімів Полюги
  2. народ — наро́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. народ — див. НАРІД. Словник синонімів Караванського
  4. народ — [народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. народ — -у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. народ — Вільний нарід не може творити рабів. Серед вільного народу виростають вільні люди. Горе народові, як його пророки забавляються. Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. народ — У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  9. народ — іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.). Фразеологічний словник української мови
  10. народ — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
  11. народ — Наро́д, -ро́ду, -дові, наро́де! -ро́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. народ — НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат!... Словник української мови в 11 томах
  13. народ — Наро́д, -ду м. Народъ. Словник української мови Грінченка