1. Словник синонімів Полюги

народжувати

(давати життя) родити, поет, сповивати, приносити, приводити (на світ), (багато) намножити.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народжувати — Чи в однакових контекстах виступають лексеми народжувати і породжувати? Дієслово народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: “У спеку... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. народжувати — наро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. народжувати — Родити, породжувати, приводити на світ, зроджувати, уроджувати; П. започатковувати; (любов) будити, викликати; дк. НАРОДИТИ, спородити; наплодити. Словник синонімів Караванського
  4. народжувати — -ую, -уєш, недок., народити, -роджу, -родиш, док. 1》 перех. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку або самицю). 2》 перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. народжувати — (вівця) ягнитися, з'ягнитися, поягнитися, (жінка) родити, породити, приводити, привести, (кітка) котитися, окотитися, (кобила) жеребитися, зіжеребитися, пожеребитися, (корова) телитися, отелитися, потелитися, (свиня) пороситися, опороситися, опороситися, (сука) щенитися, ощенитися Словник чужослів Павло Штепа
  6. народжувати — НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. кого, що. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. народжувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. народжувати — НАРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. перех. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Ю. Словник української мови в 11 томах
  9. народжувати — Наро́джувати, -джую, -єш сов. в. народи́ти, -джу́, -диш, гл. Раждать, родить. Так його мати народила. Ном. № 2917. Словник української мови Грінченка