1. Словник української мови у 20 томах

невибагливий

НЕВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.

1. до чого, на що, в чому і без дод. Який задовольняється найнеобхіднішим і має надто скромні вимоги до чого-небудь.

Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (В. Козаченко);

Ні, я мабуть, таки невибагливий до химерної долі своєї (І. Сенченко);

У роботі чоловік надійний, на плату невибагливий (Григорій Тютюнник);

Він був з тих, хто – невибагливий в їжі (Ю. Збанацький);

// Який не потребує, не вимагає особливих умов.

Смерекові ліси, більш витривалі й невибагливі, поросли на місцях давніх букових (М. Грушевський);

Невисокі на зріст, з великою важкою головою, ці коні [лісові тарпани] були напрочуд витривалі, невибагливі й вельми прудконогі (з наук.-попул. літ.);

// Який свідчить про чиї-небудь надто скромні вимоги до чогось.

Се [гра] навіть на акторський невибагливий смак бувало часом несмачне (Леся Українка);

Треба мати добре тренований шлунок і невибагливий смак, щоб з'їсти цей борщ (М. Руденко);

// у знач. ім. невиба́гливий, вого, ч. Той, хто має надто скромні вимоги до чого-небудь.

Тепер жінка шила тільки руками для невибагливих (П. Козланюк).

2. рідко. Те саме, що невига́дливий 2.

Його бухгалтерія була невибаглива, вся в його голові (І. Франко);

Техніка безпеки в шахтах була, м'яко кажучи, невибаглива, і я мав змогу постійно вдосконалюватися як хірург-травматолог (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невибагливий — невиба́гливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невибагливий — (без зайвих вимог) невимогливий, без претенсій; (без химер) невередливий, непримхливий, неперебірливий; (одяг) скромний, невйшуканий, простий. Словник синонімів Караванського
  3. невибагливий — див. скромний Словник синонімів Вусика
  4. невибагливий — -а, -е. 1》 без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь. || Який не потребує, не вимагає особливих умов. || Який свідчить про чиїсь надто скромні вимоги до чого-небудь. 2》 рідко. Те саме, що невигадливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невибагливий — НЕВИБА́ГЛИВИЙ (який задовольняється найнеобхіднішим щодо життєвих вигод, умов існування); НЕВИМО́ГЛИВИЙ (без надмірних вимог); НЕВЕРЕДЛИ́ВИЙ, НЕПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, НЕПРИМХЛИ́ВИЙ (який задовольняється тим, що в нього є або що йому пропонують)... Словник синонімів української мови
  6. невибагливий — НЕВИБА́ГЛИВИЙ, а, е. 1. без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь. Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (Коз. Словник української мови в 11 томах