1. Словник української мови в 11 томах

невибагливий

НЕВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.

1. без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь.

Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (Коз., Сальвія, 1956, 55);

Реактивні двигуни невибагливі до пального — вони працюють на простому гасі (Наука.., 1, 1959, 25);

Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні (Гончар, III, 1959. 89);

Він був з тих, хто — невибагливий в їжі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 200);

// Який не потребує, не вимагає особливих умов.

Кизил садовий — цінна і невибаглива плодова, технічна, лікарська та декоративна культура (Хлібороб Укр., 5, 1964, 30);

// Який свідчить про чиїсь надто скромні вимоги до чого-небудь.

Треба мати добре тренований шлунок і невибагливий смак, щоб з’їсти цей борщ (Руд., Остання шабля, 1959, 529).

2. рідко. Те саме, що невига́дливий 2.

Його бухгалтерія була невибаглива, вся в його голові (Фр., VIII, 1952, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невибагливий — невиба́гливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невибагливий — (без зайвих вимог) невимогливий, без претенсій; (без химер) невередливий, непримхливий, неперебірливий; (одяг) скромний, невйшуканий, простий. Словник синонімів Караванського
  3. невибагливий — див. скромний Словник синонімів Вусика
  4. невибагливий — -а, -е. 1》 без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь. || Який не потребує, не вимагає особливих умов. || Який свідчить про чиїсь надто скромні вимоги до чого-небудь. 2》 рідко. Те саме, що невигадливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невибагливий — НЕВИБА́ГЛИВИЙ, а, е. 1. до чого, на що, в чому і без дод. Який задовольняється найнеобхіднішим і має надто скромні вимоги до чого-небудь. Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (В. Словник української мови у 20 томах
  6. невибагливий — НЕВИБА́ГЛИВИЙ (який задовольняється найнеобхіднішим щодо життєвих вигод, умов існування); НЕВИМО́ГЛИВИЙ (без надмірних вимог); НЕВЕРЕДЛИ́ВИЙ, НЕПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, НЕПРИМХЛИ́ВИЙ (який задовольняється тим, що в нього є або що йому пропонують)... Словник синонімів української мови