недовірок

НЕДО́ВІРОК, рка, ч.

1. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь;

// Той, хто зраджує своїм переконанням, принципам; ренегат.

– З тим Дум'яком, недовірком і анархістом, я ледви [ледве] чи договорюся до чого (І. Франко).

2. заст. Той, хто зрікся своєї віри або недостатньо вірить у Бога, духів і т. ін.

Милували [ляхи] тільки тих, хто покинув батьківську віру і зробився католиком. Моя жінка, троє синів і дві дочки не схотіли жить недовірками і прийняли чесну смерть (О. Стороженко);

Був се [директор в'язниці] старий недовірок: в духи не вірив (І. Франко);

// зневажл. Той, хто сповідує іншу віру.

[Марина:] Я, родом руська, ляха-недовірка Як душу полюбила і за нього Радніша йти на смерть, на катування! (М. Костомаров);

– І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (О. Довженко).

3. зневажл. Людина, позбавлена пристойності, позитивних рис; виродок, негідник.

– Не займай ти її. Господь з нею! – уговорювала Настя. – Коли заплодиться недовірок, то й умре вже недовірком! (Панас Мирний);

Залишатися поза літературною організацією в той час вважалося бути якимсь недовірком (П. Панч);

Дідусь іде сумний-сумний, пішки повертається до себе на відділок: “Якийсь недовірок велосипед украв...” (О. Гончар);

// Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник.

[2-й запорожець:] Мене найбільш в досаду вводить, що ми тих іродів тут не зуспіли! Приїдь хоч за годину раньше [раніше], то цього б не було, бо й молодиця була ще тепла, коли ввійшли у хату. Виходить, недовірки успіли тілько [тільки] зникнути, як ми у двір уїхали (І. Карпенко-Карий);

// Уживається як лайливе слово (перев. у складі словосполучення при звертанні).

– Ні, він клятий недовірок, Золота не схоче! (Т. Шевченко);

– Та ти не хитруй, собачого кодла недовірок! – підскочив Чуб. – Читай, коли написав, собаку!.. (Л. Яновська).

◇ (1) Де в недо́вірка!, лайл. – уживається для вираження незадоволення чиїми-небудь діями, учинками і т. ін.

– Де ти в недовірка бачиш ті вози? – спитав дід. – Та то кущі верболозу (І. Нечуй-Левицький);

(2) Яки́й [там] недо́вірок!, лайл. – те саме, що Яки́й (рідко кий) біс! (див. біс¹).

– Хіба ж ти не вчився в школах? – спитав о. Мойсей. – Який там недовірок його вчився б! (І. Нечуй-Левицький);

(3) Яко́го недо́вірка?, лайл. – те саме, що Яко́го бі́са? (див. біс¹).

– Якого ви недовірка вдвох робите, що в вас і досі обід не готовий! – крикнув Кайдаш на всю хату (І. Нечуй-Левицький).