1. Словник української мови у 20 томах

незрадливий

НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е.

Нездатний на зраду; вірний.

[Р у ф і н: ] Так, батьку, вір мені, – немає сили, що змусила б до зради християнку, душею щиру, серцем незрадливу (Леся Українка);

Люблю свого я милого, в коханні незрадливого – за душу молоду (І. Гончаренко);

* Образно. Мене більш цікавить краса природи, вічна і незрадлива (М. Коцюбинський);

// Який виражає чию-небудь вірність або свідчить про неї.

Хай на ньому [рушникові] цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка (А. Малишко);

Наша дружба незрадлива Почалася в цім саду (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрадливий — незрадли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незрадливий — див. ВІРНИЙ Словник синонімів Караванського
  3. незрадливий — див. вірний Словник синонімів Вусика
  4. незрадливий — -а, -е. Нездатний на зраду; вірний. || Який виражає чию-небудь вірність або свідчить про неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незрадливий — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови
  6. незрадливий — НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. Нездатний на зраду; вірний. [Р у ф і н: ] Так, батьку, вір мені, — немає сили, що змусила б до зради християнку, душею щиру, серцем незрадливу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах