незрадливий
НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. Нездатний на зраду; вірний.
[Р у ф і н: ] Так, батьку, вір мені, — немає сили, що змусила б до зради християнку, душею щиру, серцем незрадливу (Л. Укр., II, 1951, 457);
Люблю свого я милого, в коханні незрадливого — за душу молоду (Гонч., Вибр., 1959, 220);
*Образно. Мене більш цікавить краса природи, вічна і незрадлива (Коцюб., II, 1955, 420);
// Який виражає чию-небудь вірність або свідчить про неї.
Хай на ньому [рушникові] цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка (Мал., Серце.., 1959, 109);
Наша дружба незрадлива Почалася в цім саду (Вирган, В розп. літа, 1959, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незрадливий — незрадли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- незрадливий — див. ВІРНИЙ Словник синонімів Караванського
- незрадливий — див. вірний Словник синонімів Вусика
- незрадливий — -а, -е. Нездатний на зраду; вірний. || Який виражає чию-небудь вірність або свідчить про неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незрадливий — НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. Нездатний на зраду; вірний. [Р у ф і н: ] Так, батьку, вір мені, – немає сили, що змусила б до зради християнку, душею щиру, серцем незрадливу (Леся Українка); Люблю свого я милого, в коханні незрадливого – за душу молоду (І. Словник української мови у 20 томах
- незрадливий — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови