1. Словник української мови у 20 томах

нерозкаяний

НЕРОЗКА́ЯНИЙ, а, е.

Який не визнав своєї провини, не виявив жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку, не розкаявся.

Й очима не повів батько в синів бік. Лише відступив од дверей, не прихиливши їх, – у такий спосіб запросив нерозкаяного сина забиратися з директорського кабінету геть (Ю. Шовкопляс);

// Який не виражає каяття, розкаяння.

Однак я сього не роблю, бо маю взагалі нерозкаяну натуру (Леся Українка);

– Спідлоба він у тебе дивиться, Мотре... Батьківським нерозкаяним поглядом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерозкаяний — нерозка́яний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нерозкаяний — -а, -е. Який не розкаявся. || Який не виражає каяття, розкаяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нерозкаяний — НЕРОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який не розкаявся. А як жахав нерозкаяний вільнодумець Пушкін сослуживців своїх страшними розмовами в Кишиневі! (Рильський, III, 1956, 190); Й очима не повів батько в синів бік. Словник української мови в 11 томах