1. Словник української мови у 20 томах

нечисть

НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн.

1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін.

На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний);

Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (І. Франко);

Після кожної війни цей колодязь чистять. Збираються чабани, .. по черзі спускаються у вогку колодязну глибінь, щоб вибирати звідти різну нечисть, мул, залізяччя... (О. Гончар).

2. розм. За релігійними уявленнями – пов'язана зі злим духом сила: чорт, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін.; нечиста сила, чортовиння, чортівня.

Уночі сови та сичі покрикували [у палаці].. на всю околицю, а люди казали – то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом, вовкулаків та другу нечисть (Панас Мирний);

– Ходив я, ходив, а тоді сів на якесь чортовиння і думаю, що треба мені отут чекати світанку, доки ота вся нечисть на мітлах не розкомандирується по своїх квартирах (Григорій Тютюнник).

3. перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін.

[Кирило:] Як захоче господь покарати, то відкіля те й лихо вирине: і ховрах, і кузка, і гемонська муха, і всяка нечисть!.. (М. Кропивницький);

Старий Інокентій Гамалія клявся привселюдно, що бачив, як на світанку з Беєвої гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки (Григорій Тютюнник);

– Та сідайте ж, сідайте. А то й прилягти можна. Ви не сумнівайтесь, ніякої нечисті в нас немає (М. Руденко).

4. збірн., перен., зневажл. Негідні, нікчемні люди; погань, наволоч, негідь.

Довго обмірковували Лапшевич з Кузькою наступ на всяку нечисть у селі (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечисть — не́чисть іменник жіночого роду збірн. Орфографічний словник української мови
  2. нечисть — Бруд, сміття, покидьки; (нечистий дух) ДІДЬКО; П. паразити, НАБРІД. Словник синонімів Караванського
  3. нечисть — див. чорт Словник синонімів Вусика
  4. нечисть — [нечиес'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  5. нечисть — -і, ж., збірн. 1》 Бруд, сміття, покидьки і т. ін. 2》 розм. За релігійними уявленнями – нечистий дух, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін. 3》 перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін. 4》 перен., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нечисть — Погань, чортовщина, див. мерзота Словник чужослів Павло Штепа
  7. нечисть — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  8. нечисть — Не́чисть, -ти, -ті, -чистю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нечисть — НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн. 1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Мирний, І, 1949, 234); Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. нечисть — Нечисть, -ти ж. Нечистота, грязь. (Свиня) усяку нечисть жере. Мнж. 149. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059. Словник української мови Грінченка