нечисть

БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. П'яні люди, запах порозливаної горівки, натоптаного на підлозі бруду, погані слова, чад — все те дисгармоніювало з її сердечною тугою (Г. Хоткевич); В хатах тісно, ..грязь, дихати нічим, нездорово (М. Коцюбинський); — Боже мій! яка нечистота! який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. не́чисть.

НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. ПО́КИ́ДЬОК), ПО́КИДЬ, ПО́ТОЛОЧ, БОСО́ТА (морально розкладені люди або людина, злочинні елементи суспільства); ЛЮДЦІ́ мн., зневажл. (негідні люди). — Ну, весілля скінчилося, — нарешті буркнув він. — Геть, наволоч!.. А то я не так порегочу... (С. Черкасенко); — Добре стукнув, наволоч. Губи так розпухли, наче осиного жала скуштували (О. Донченко); — Вибухни, на нещастя, війна — і така негідь (прогульники) може завдати величезної шкоди! (Є. Кротевич); — Погубити нещасну дитину! Звести з такою негіддю, з таким деспотом (Л. Яновська); Народна правдо, честь і гідність, Змітай всю нечисть у борні! (М. Гірник); — А поліцаї навідуються за курами (курми) та самогонкою.. Скажи мені, командире, звідкіля воно такої погані набралося? (Григорій Тютюнник); — Запалювальними б'є, сволота, — сказав хтось з кулеметників (І. Багмут); Великою священною війною фашистську гидь з лиця зітрем! (М. Бажан); (Марко:) Тихо, Єво, стій на місці. (До Боба) Ти, мерзото, так знущаєшся з бідної дівчини? (М. Ірчан); Уночі, пригадую, випав невеликий сніг, забілив усе навколо, замів і сліди денікінської скверни (В. Минко); А над Україною.. шугає страхітливий вихор злодіянь, що їх чинять покидьки людства (О. Довженко); Але чим викажеш їм, що ти не покидьок якийсь (І. Ле); — Везе мені, — скрушно зітхнула Катюша, — що не знайомство, то все покидь (М. Чабанівський); Лец-Отаманову аж помутніло в очах: якась босота насмілюється нарівні з ним залицятися до такої жінки (П. Панч); — Ніколи не забувай і про нечесних людців, і кар'єристів, які живуть серед отих простих людей, псують їм нерви, кров (П. Автомонов). — Пор. на́брід, негі́дник.

НЕ́ЧИСТЬ збірн. (бруд, сміття, покидьки тощо), НЕЧИСТО́ТИ мн.; ПО́ГАНЬ розм., ГИДЬ розм., ГИД розм. рідко (дуже несхвально, емоційно). На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний); Купи нечистот на смітнику; Там зчищають грязь, а нашу купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку (Словник Б. Грінченка). — Пор. бруд.

НЕ́ЧИСТЬ збірн., розм. (за релігійними уявленнями — нечиста сила: чорт, відьма і т. ін.), ПО́ГАНЬ розм., ЧОРТОВИ́ННЯ розм., ЧОРТІВНЯ́ розм., ЧОРТОВИ́НА розм. Між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом, вовкулаків та другу (іншу) нечисть (Панас Мирний); Зникла вмить нечиста сила, Всяка погань, баче (бачить) Гриць, І не знать куди злетіла: Ні чортів нема, ні птиць (Я. Щоголів); — Та на тебе не святі в церкві, а рогаті на тім світі тикатимуть вилами. — То вже їхнє діло, — пробурмотів, не дуже вірячи в усяке чортовиння (М. Стельмах).