обернений

ОБЕ́РНЕНИЙ, ОБЕ́РНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до оберну́ти.

Він обійшов корму і зупинився коло правого борту, що ним пароплав обернений був до моря (М. Трублаїні);

На палубі ні душі, тільки сяє над нею величезний круглий прожектор, обернутий сюди – до Яреська (О. Гончар);

Кожде слово сього оповідання було неначе ніж, застромлений у серце капітана і обернений у кровавій рані (І. Франко);

Весь його юний світ .. був такий обернений до дії, що, здавалось, змахни він злегка в певну мить руками, і можна полетіти (О. Довженко);

– О співець, як ти попався У відьомськую хатину? За що так немилосердно Ти обернутий в собаку? (Леся Українка);

Вони стояли втрьох .. під парканом міського іподрому, обернутого тепер, у війну, на учбовий аеродром (Ю. Смолич);

// обе́рнено, безос. пред.

Саме в той рік .. Кузьми-Дем'яна монастир обернено в жіночий (М. Коцюбинський).

2. у знач. прикм., спец. Який має протилежний чому-небудь або змінений порівняно із звичайним напрямок, вигляд і т. ін.; інверсійний.

Керченський півострів має обернений (інверсійний) рельєф і вигляд горбастої рівнини (з наук. літ.);

Обернений порядок інтегрування приводить до трохи коротших обчислень (з наук. літ.).

3. у знач. прикм., спец. Такий, при якому перетворення одного викликає перетворення іншого з протилежним результатом (збільшення – зменшення і т. ін.).

Найважливішою проблемою діалектичної концепції руху та розвитку є встановлення явища оберненого зв'язку між внутрішньою суперечністю матерії та її якісними перетвореннями (з наук.-попул. літ.).