обплутувати
ОБПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.).
* Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи – і я не вирвусь од них (С. Васильченко);
І не раз обривався зв'язок, і з дротів, що пообриваними жилами обплутували стовпи, стікали безсило слова (А. Дімаров);
Звісно, це ковалева донька обплутувала його своїми чарами (М. Стельмах);
// Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати.
Золотий південний берег Криму обплутали фашисти колючим дротом, начинили мінами (В. Кучер);
// Обмотувати, обв'язувати чим-небудь.
Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин);
// Обвивати, обплітати собою (перев. про виткі рослини).
Раптом мої ноги провалюються – тут [у воді] глибоко. А кушир ще дужче обплутує всього мене, ніби я потрапив у густу сітку (Д. Ткач);
Слухає старий пісень антен, що обплутали, немов ліани, високу, струнку радіощоглу (Я. Качура).
2. кого, перен. Позбавляти волі, свободи дій; підпорядковувати собі.
Логіка цієї хитрої людини обплутує її (Г. Хоткевич);
Весь хутір загріб він, обплутав, як спрут... (І. Нехода);
Винувата не тільки Катря .. Увесь старий світ, який поступово й непомітно обплутав Катрю (В. Кучер).
3. кого, перен., розм. Хитрощами вводити в оману.
Він боявся тільки одного, щоб не обплутали бува вороги його на земському з'їзді (Панас Мирний);
– Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа).
◇ (1) Обплу́тувати тене́тами кого – хитрощами, підступністю примушувати когось до певних дій, підкоряти собі.
[Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Леся Українка);
Він розкинув свої сіті так широко, що щастя, коли не тут, то там мусило попастися в них (І. Франко);
Дряпіжники, сутяжники, всякі військові товариші розкинули свої тенета (Панас Мирний);
Помовчав трохи і знову плете хитро тенета, щоб спіймати довірливу жінку (І. Цюпа);
Та ось за якимсь разом у саку забилася чимала сріблиста рибина. Вона звивалася, намагаючись порвати тонкі тенета (М. Олійник);
Як цупко обплутали його тенетами предковічного рабства, що ми ж самі привчили вас до нього!.. (Д. Бузько).
Значення в інших словниках
- обплутувати — обплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обплутувати — Обвивати, обмотувати, оплітати, обсотувати, оповивати; (павутинням) засновувати, ІД. узалежнювати; (хитрощами) ІД. вводити в оману. Словник синонімів Караванського
- обплутувати — -ую, -уєш, недок., обплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). || Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обплутувати — ОБПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). *Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи — і я не вирвусь од них (Вас. Словник української мови в 11 томах
- обплутувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- обплутувати — Обплу́тувати, -тую, -туєш; обплу́тати, -таю, -таєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обплутувати — Обплутувати, -тую, -єш сов. в. обплутати, -таю, -єш, гл. Опутывать, опутать. Словник української мови Грінченка