обплутувати
ОБПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.).
*Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи — і я не вирвусь од них (Вас., II, 1959, 278);
Звісно, це ковалева донька обплутувала його своїми чарами (Стельмах, II, 1962, 152);
// Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати.
Золотий південний берег Криму обплутали фашисти колючим дротом, начинили мінами (Кучер, Чорноморці, 1956, 420);
// Обмотувати, обв’язувати чим-небудь.
Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (Вол., Місячне срібло, 1961, 7);
// Обвивати, обплітати собою (перев. про виткі рослини).
Раптом мої ноги провалюються — тут [у воді] глибоко. А кушир ще дужче обплутує всього мене, ніби я потрапив у густу сітку (Ткач, Жди.., 1959, 86);
Слухає старий пісень антен, що обплутали, немов ліани, високу, струнку радіощоглу (Кач., II, 1958, 399).
2. перен. Позбавляти волі, свободи дій; прибирати до рук, підпорядковувати собі.
Логіка цієї хитрої людини обплутує її (Хотк., І, 1966, 173);
Весь хутір загріб він, обплутав, як спрут… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295);
Винувата не тільки Катря.. Увесь старий світ, який поступово й непомітно обплутав Катрю (Кучер, Трудна любов, 1960, 363).
3. перен., розм. Хитрощами вводити в оману.
Він боявся тільки одного, щоб не обплутали бува вороги його на земському з’їзді (Мирний, III, 1954, 294);
— Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).
Значення в інших словниках
- обплутувати — обплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обплутувати — Обвивати, обмотувати, оплітати, обсотувати, оповивати; (павутинням) засновувати, ІД. узалежнювати; (хитрощами) ІД. вводити в оману. Словник синонімів Караванського
- обплутувати — -ую, -уєш, недок., обплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). || Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обплутувати — ОБПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). * Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи – і я не вирвусь од них (С. Словник української мови у 20 томах
- обплутувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- обплутувати — Обплу́тувати, -тую, -туєш; обплу́тати, -таю, -таєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обплутувати — Обплутувати, -тую, -єш сов. в. обплутати, -таю, -єш, гл. Опутывать, опутать. Словник української мови Грінченка