обплітати

ОБПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. обплі́в, обплела́, ло́; док.

1. кого, що. Сплітаючи щось, покривати, оточувати ним кого-, що-небудь кругом, з усіх боків.

Ящики перед завантаженням обплітали свіжовирубаними гілками вільхи (з наук. літ.);

Тебе засудили на муки, Терновим вінком обплели (П. Грабовський);

Не слухалася мушка, – ой! – Схопив її павук отой. – Схопив, обплів з усіх кінців – Й немає більше мушки: з'їв (І. Нехода);

// Переплітаючись, обвивати, покривати собою що-небудь.

Товсті чорні коси тричі обплітали її голову (І. Нечуй-Левицький);

– Було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни [альтанки] (В. Гжицький);

За руки ми взялись, і тихе павутиння обличчя обпліта на кожнім кроці нам (В. Сосюра);

* Образно. Формули були байдужі до всього. В них не пульсували гарячі струми пристрастей, вони обплітали гарячу, терпеливу людську думку холодним мереживом своєї непогрішимості (П. Загребельний);

Він дозволив себе обплести павутиною лицемірства і зради (М. Руденко);

// спец. Покривати обплетенням.

2. кого, перен., розм. Обплутувати, обкручувати (хитрощами, вивертами, брехнею); обдурювати.

Він обплітав її різними вигадками: вони тікатимуть кудись у гори, він навчить її мови (Олесь Досвітній).

3. що. Обгороджувати, переплітаючи що-небудь.

Полагодив [Чіпка] хату, – давай .. новою лісою [садибу] обплітати, дощані ворота майструвати (Панас Мирний);

Людей зовсім не лишилось – самі німці. Вони зробили собі з нашого села фортецю. Обплели всі яри дротом (Ю. Яновський).

◇ (1) Обпліта́ти (опліта́ти, обсно́вувати і т. ін.) / обплести́ (оплести́ і т. ін.) павути́ною (павути́нням) – ставити кого-небудь в скрутне або безвихідне становище.

[Василь:] Оплели мене, мов муху, павутиною! Коли я тепер відвернусь від Домахи, коли я зречуся мого єдиного сина, то нехай мене господь покара (М. Кропивницький).