обплітати

ОБПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. обплі́в, обплела́, ло́; док., перех.

1. Сплітаючи щось, покривати, оточувати ним кого-, що-небудь кругом, з усіх боків.

Ящики перед завантаженням обплітали свіжовирубаними гілками вільхи (Колг. Укр., 7, 1957, 25);

Тебе засудили на муки, Терновим вінком обплели (Граб., І, 1959, 529);

Не слухалася мушка, — ой! — Схопив її павук отой. — Схопив, обплів з усіх кінців — Й немає більше мушки: з’їв (Нех., Ми живемо.., 1960, 33);

// Переплітаючись, обвивати, покривати собою що-небудь.

Товсті чорні коси тричі обплітали її голову (Н.-Лев., І, 1956, 76);

— Було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни [альтанки] (Гжицький, Опришки, 1962, 34);

За руки ми взялись, і тихе павутиння обличчя обпліта на кожнім кроці нам (Сос., І, 1957, 202);

*Образно. Формули були байдужі до всього. В них не пульсували гарячі струми пристрастей, вони обплітали гарячу, терпеливу людську думку холодним мереживом своєї непогрішимості (Загреб., Спека, 1961, 201);

// спец. Покривати обплетенням.

2. перен., розм. Обплутувати, обкручувати (хитрощами, вивертами, брехнею); обдурювати.

Він обплітав її різними вигадками: вони тікатимуть кудись у гори, він навчить її мови (Досв., Гюлле, 1961, 56);

Він дозволив себе обплести павутиною лицемірства і зради (Руд., Остання шабля, 1959, 60).

3. Обгороджувати, переплітаючи що-небудь.

Полагодив [Чіпка] хату, — давай.. новою лісою [садибу] обплітати, дощані ворота майструвати (Мирний, II, 1954, 217);

Людей зовсім не лишилось — самі німці. Вони зробили собі з нашого села фортецю. Обплели всі яри дротом (Ю. Янов., І, 1958, 308).