обраховувати

ОБРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. що і без дод. Визначати кількість, обсяг, вартість і т. ін. чого-небудь підрахунком, лічбою; підраховувати, обчислювати.

Я відчуваю, як люди мислять, обраховують, займаються складною бухгалтерією (О. Довженко);

Гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з усякою математичною докладністю обрахували маєток обох братів (І. Франко);

// рідко. Робити розрахунки при спорудженні, плануванні чого-небудь; розраховувати.

– Я хочу ставити апарата тут. – .. Я вам не дозволю, .. – Я будував декорацію, обраховуючи її на певну точку знімання (Ю. Яновський);

Він .. обраховує цю силу, щоб інші .. примусили її працювати в машинах (М. Трублаїні).

2. що, рідко. Те саме, що обмірко́вувати.

Сперечаємося, пригадуємо, що де вичитали, часом давно забуте звідкись прилізе на пам'ять, обраховуємо свої погляди (М. Коцюбинський);

Як Ви приїдете сюди, то тоді купно і обрахуємо про все (Панас Мирний).

3. кого. Неправильно відраховуючи, недодавати що-небудь комусь з корисних міркувань (перев. гроші).

Трьох вона обрахувала, Двом ситра не долила... (С. Воскрекасенко);

На новорічному бенкеті у ресторані .. офіціант сам-один обрахував двох докторів і трьох кандидатів математичних наук (із журн.).