обсновувати

ОБСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСНУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док.

1. кого, що. Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати.

А чим дальше, тим нитка скоріше торочиться, біжить, обсновує якісь дерева, хрести, могили (Н. Кобринська);

Деякі личинки перед перетворенням на лялечку обсновують себе коконами (з наук. літ.);

Павутиння летіло пучками .. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини (І. Нечуй-Левицький);

Під стелею ластівки гніздо виліпили, для безпеки мати волосінню ластів'ят обснувала (О. Гончар);

* Образно. Кулі з сумовитим дзижчанням все густіше обсновували погожу ніч (М. Стельмах);

Співай мені, Музо! Обснуй мене мріями-чарами, Мов срібним павутинням (І. Франко);

// перен., розм. Оточувати з усіх боків.

[Економ:] У ліс його [Кармелюка] не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах – сторожа (С. Васильченко).

2. кого, що, перен. Обволікати, обкутувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.).

Мрячні опари підіймалися з вогкого лісу й обсновували його великанів, наче серпанком (Юліан Опільський);

Обснувала [осінь] димами гори, заповнила мрякою яри (І. Франко).

3. кого, перен. Позбавляти власної волі, свободи дій; підкоряти собі, своєму впливові.

Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась, обсновувала мене.., мов павук тонкою павутиною, аж поки не зробила рабом (І. Франко);

Якби люди на тебе не робили, то ти би не мав з чого жити. Ти обснуєш чоловіка, як павук, та й висисаєш із нього кров (Л. Мартович);

Обснували тебе Павутинкою, Отруїли тебе Міщанинкою (М. Гірник).

◇ Обпліта́ти (опліта́ти, обсно́вувати і т. ін.) / обплести́ (оплести́ і т. ін.) павути́ною (павути́нням) див. обпліта́ти;

(1) Обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого – позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище.

Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась, обсновувала мене, мов павук (І. Франко);

Ти обснуєш чоловіка, як павук, та й висисаєш із нього кров (Л. Мартович);

Оплести́, мов му́ху павути́ною.

[Василь:] Оплели мене, мов муху павутиною! Коли я тепер відвернусь від Домахи, коли я зречуся мого єдиного сина, то нехай мене Господь покара (М. Кропивницький);

Обснува́ти павути́нкою.

Обснували тебе Павутинкою, Отруїли тебе Міщанинкою (М. Гірник).