обсновувати
ОБСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСНУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.
1. Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати.
А чим дальше, тим нитка скоріше торочиться, біжить, обсновує якісь дерева, хрести, могили (Кобр., Вибр., 1954, 170);
Деякі личинки перед перетворенням на лялечку обсновують себе коконами (Шкідн. поля.., 1949, 18);
Павутиння летіло пучками.. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини (Н.-Лев., II, 1956, 184);
Під стелею ластівки гніздо виліпили, для безпеки мати волосінню ластів’ят обснувала (Гончар, Тронка, 1963, 110);
*Образно. Кулі з сумовитим дзижчанням все густіше обсновували погожу ніч (Стельмах, II, 1962, 193);
Співай мені, Музо! Обснуй мене мріями-чарами, Мов срібним павутинням (Фр., XI, 1952, 426);
// перен., розм. Оточувати з усіх боків.
[Економ:] У ліс його [Кармелюка] не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах — сторожа (Вас., III, 1960, 459).
2. перен. Обволікати, обкутувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.).
Мрячні опари підіймалися з вогкого лісу й обсновували його великанів, наче серпанком (Оп., Іду.., 1958, 662);
Обснувала [осінь] димами гори, заповнила мрякою яри (Фр., VII, 1951, 288).
3. перен. Позбавляти власної волі, свободи дій; підкоряти собі, своєму впливові.
Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась, обсновувала мене.., мов павук тонкою павутиною, аж поки не зробила рабом (Фр., VII, 1951, 84);
Якби люди на тебе не робили, то ти би не мав з чого жити. Ти обснуєш чоловіка, як павук, та й висисаєш із нього кров (Март., Тв., 1954, 72);
Обснували тебе Павутинкою, Отруїли тебе Міщанинкою (Гірник, Стартують.., 1963, 114).
Значення в інших словниках
- обсновувати — обсно́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обсновувати — -ую, -уєш, недок., обснувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати. || перен., розм. Оточувати з усіх боків. 2》 перен. Обволікати, обкутувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обсновувати — ОБСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСНУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док. 1. кого, що. Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати. А чим дальше, тим нитка скоріше торочиться, біжить, обсновує якісь дерева, хрести, могили (Н. Словник української мови у 20 томах
- обсновувати — обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого. Позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище. Фразеологічний словник української мови
- обсновувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови