обґрунтування

ОБҐРУНТУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. обґрунтува́ти.

У математиці роль програм відіграють теореми, а роль їх обґрунтувань – доведення теорем (з наук. літ.);

Вивчення фільтрації рідини має велике значення при обґрунтуванні різних об'єктів гідротехнічного і водного будівництва (з наук.-попул. літ.);

В оповіданнях і нарисах цих [40-х] років всебічне змалювання персонажа, .. обґрунтування його дій відступають на задній план (з наук.-попул. літ.).

2. Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось.

Обґрунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Іван Ле);

Докази і обґрунтування Івана Луціяновича були такими глибокими і такими неспростовними, що Гаркуша одразу ж .. підтримав озерянців (П. Оровецький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обґрунтування — обґрунтува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обґрунтування — [обґрунтуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. обґрунтування — -я, с. 1》 Дія за знач. обґрунтувати. 2》 Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обґрунтування — ОБҐРУНТУВАННЯ — 1) У логіці і методології науки — процес оцінки різних форм знання (висловлювань, гіпотез, теорій). У розвитку філософської думки сформувалися дві лінії розуміння О.:... Філософський енциклопедичний словник
  5. обґрунтування — Обґрунтува́ння, -ння (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)