1. Орфоепічний словник української мови

обґрунтування

обґрунтува́ння

[обґрунтуван':а]

-н':а, р. мн. -ан'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обґрунтування — обґрунтува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обґрунтування — -я, с. 1》 Дія за знач. обґрунтувати. 2》 Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обґрунтування — ОБҐРУНТУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обґрунтува́ти. У математиці роль програм відіграють теореми, а роль їх обґрунтувань – доведення теорем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. обґрунтування — ОБҐРУНТУВАННЯ — 1) У логіці і методології науки — процес оцінки різних форм знання (висловлювань, гіпотез, теорій). У розвитку філософської думки сформувалися дві лінії розуміння О.:... Філософський енциклопедичний словник
  5. обґрунтування — Обґрунтува́ння, -ння (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)