обґрунтування
обґрунтува́ння
-я, с.
1》 Дія за знач. обґрунтувати.
2》 Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обґрунтування — обґрунтува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обґрунтування — [обґрунтуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- обґрунтування — ОБҐРУНТУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обґрунтува́ти. У математиці роль програм відіграють теореми, а роль їх обґрунтувань – доведення теорем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- обґрунтування — ОБҐРУНТУВАННЯ — 1) У логіці і методології науки — процес оцінки різних форм знання (висловлювань, гіпотез, теорій). У розвитку філософської думки сформувалися дві лінії розуміння О.:... Філософський енциклопедичний словник
- обґрунтування — Обґрунтува́ння, -ння (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)