об'їзний
ОБ'ЇЗНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для об'їзду (про шлях); кружний.
Щоб зменшити загазованість від автотранспорту збудовано об'їзні дороги (з газ.).
2. Який здійснює об'їзди ділянки, що охороняється.
Об'їзний наглядач;
// у знач. ім. об'їзни́й, но́го, ч. Той, хто наглядає за певною ділянкою, охороняє її, об'їжджаючи.
Зненацька почувсь грюкіт коло дверей і в контору вступив Олійниченко з двома об'їзними (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- об'їзний — об'їзни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- об'їзний — [обйізний] м. (на) -зному /-з(‘)нім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- об'їзний — -а, -е. 1》 Признач. для об'їзду (про шлях); кружний. Об'їзна дорога. 2》 Який здійснює об'їзди ділянки, що охороняється. Об'їзний наглядач. || у знач. ім. об'їзний, -ного, ч. Той, хто охороняє яку-небудь ділянку, об'їжджаючи її. Великий тлумачний словник сучасної мови
- об'їзний — КРУЖНИ́Й (про шлях, стежку — не прямий); ОБ'ЇЗНИ́Й (яким об'їжджають); ОБХІДНИ́Й (яким обходять, об'їжджають що-небудь). Він кружним шляхом простує до своєї хати (М. Словник синонімів української мови