оглядати

ОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛЯ́НУТИ, ну, неш і розм. ОГЛЕ́ДІТИ, рідко ОГЛЯ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. кого, що. Уважно розглядати кого-, що-небудь з усіх боків; обдивлятися.

Євгеній пильно оглядав чоловіка, що, кланяючися, наближався до нього (І. Франко);

Та маляр той не прийняв до себе Тараса. Оглянувши його ліву руку, він сказав, що Тарас ні до якого діла не здатний (Панас Мирний);

Орлюк оглянув своїх гостей, руїни навколо й величну далечінь Задніпров'я (О. Довженко);

Офіцер .. перечитав папірець і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (Олесь Досвітній);

* Образно. А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко).

2. що. Послідовно розглядати з метою обстеження, ознайомлення з чимось, виявлення чого-небудь і т. ін.

Латин так дома спорядивши, Кругом все в хатах оглядав (І. Котляревський);

Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (А. Головко);

Огледівши всі кутки.., він тихо вернувся до кімнати (І. Микитенко).

3. кого. Визначати стан здоров'я, характер захворювання і т. ін. кого-небудь; обстежувати.

Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Григорій Тютюнник);

Військфельдшер оглянув Цибулька, послухав пульс і, безнадійно похиливши голову, пішов до Каюмова (В. Кучер).

4. що, перен. Розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору.

Оглядаючи своє життя, людина ще раз переживає найівжливіші події, але оцінює їх вже по-іншому (із журн.).

5. що, тільки недок., діал. Бачити.

Одного ранку – бодай такого ніхто не оглядав! – сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути... (Марко Вовчок).

◇ Оки́нути (огля́нути, змі́ряти і т. ін.) зо́ром див. окида́ти;

(1) Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) – уважно, по-господарському оглянути що-небудь.

Хазяйським оком Віктор оглянув кімнату, придивляючись, чи все на місці, потім звернувся до братів: – Корові давали жому? (П. Автомонов);

Ціла зграя псів і вороння з гарчанням і моторошним кряканням кинулася врозтіч, побачивши на дорозі вершника, що під'їхав до воріт, спішився і хазяйським оком окинув пусте подвір'я (П. Колесник).