одоробло
ОДОРО́БЛО, а, с., розм.
1. Великий, громіздкий предмет.
Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: – Давай! Удвох налягли на вугласте дерев'яне одоробло (П. Загребельний).
2. зневажл. Незграбна людина.
Каргат придивився до чеха. То було високе одоробло. І такий Петушек огрядний – ступне, а все навколо здриґується (Ю. Шовкопляс);
Можливо, грека дещо й покоробило. Він, може, навіть говорив комусь, що скіфська баба – добре одоробло супроти грецьких витончених муз (Л. Костенко);
// лайл.
– Ач, одоробло! – тюкнув Смолюк. – Тю на тебе! Своїх не впізнав? (І. Муратов);
– Землю ось так треба їсти, одоробло, – сказав я і вкинув у рот жменю землі, пожував і проковтнув (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одоробло — одоро́бло 1 іменник середнього роду великий, громіздкий предмет розм. одоро́бло 2 іменник чоловічого або середнього роду, істота незграбна людина розм. Орфографічний словник української мови
- одоробло — див. Великий; сильний Словник синонімів Вусика
- одоробло — див. одоробало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одоробло — А, с., знев. Вайлувата, незграбна, пришелепувата людина. Ну хіба що це одоробло прочитає щось нове (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- одоробло — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- одоробло — ОДОРО́БЛО, а, сер., розм. 1. Великий, громіздкий предмет. Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: — Давай! Удвох налягли на вугласте дерев’яне одоробло (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 15). 2. зневажл. Словник української мови в 11 томах