одоробло
ОДОРО́БЛО, а, сер., розм.
1. Великий, громіздкий предмет.
Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: — Давай! Удвох налягли на вугласте дерев’яне одоробло (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 15).
2. зневажл. Незграбна людина.
Каргат придивився до чеха. То було високе одоробло. І такий Петушек огрядний — ступне, а все навколо здригується (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 18);
// лайл.
— Ач, одоробло! — тюкнув Смолюк. — Тю на тебе! Своїх не впізнав? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 218);
— Землю ось так треба їсти, одоробло, — сказав я і вкинув у рот жменю землі, пожував і проковтнув (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 138).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одоробло — одоро́бло 1 іменник середнього роду великий, громіздкий предмет розм. одоро́бло 2 іменник чоловічого або середнього роду, істота незграбна людина розм. Орфографічний словник української мови
- одоробло — див. Великий; сильний Словник синонімів Вусика
- одоробло — див. одоробало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одоробло — ОДОРО́БЛО, а, с., розм. 1. Великий, громіздкий предмет. Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: – Давай! Удвох налягли на вугласте дерев'яне одоробло (П. Загребельний). 2. зневажл. Незграбна людина. Словник української мови у 20 томах
- одоробло — А, с., знев. Вайлувата, незграбна, пришелепувата людина. Ну хіба що це одоробло прочитає щось нове (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- одоробло — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови