1. Словник української мови у 20 томах

оклюзія

ОКЛЮ́ЗІЯ, ї, ж.

1. хім. Поглинання газів мікроскопічними порожнинами в металах, мінералах і т. ін.

2. мед. Співвідношення зубів верхньої та нижньої щелепи у зімкненому стані; прикус.

3. Витіснення холодним повітрям приземного теплого повітря у верхні шари атмосфери.

Оклюзія циклону.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оклюзія — оклю́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оклюзія — -ї, ж. 1》 Закупорка, закриття, непрохідність. 2》 хім. Вбирання газів міжатомними порожнинами в металах, мінералах і т. ін. 3》 Захоплення домішок в процесі утворення кристалічного осаду. 4》 мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оклюзія — оклю́зія (від лат. occlusus – замкнений, прихований) 1. Вбирання газів металами. 2. Витиснення вгору холодним повітрям приземного теплого повітря. 3. Змикання зубів верхньої і нижньої щелеп, прикус. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. оклюзія — ПРИ́КУС (положення зубів при зімкнутих щелепах), ОКЛЮ́ЗІЯ спец. Словник синонімів української мови
  5. оклюзія — ОКЛЮ́ЗІЯ, ї, ж. 1. хім. Поглинання газів мікроскопічними порожнинами в металах, мінералах і т. ін. 2. мед. Співвідношення зубів верхньої та нижньої щелепи у зімкненому стані; прикус. Словник української мови в 11 томах