1. Словник української мови у 20 томах

окраса

ОКРА́СА, и, ж.

1. Те, що прикрашає кого-, що-небудь, надає приємного вигляду комусь, чомусь; прикраса, оздоба.

Ольга ввійшла в залу, де вже окрасою зали був куплений для неї гарний фортеп'ян (І. Нечуй-Левицький);

Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич);

Вона при кожній нагоді .. повчала інших своїх дочок, що гординя – це гріх, а скромність – найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде);

Народна пісня – то ж вона Усій землі окраса (М. Рильський).

2. чого, перен. Предмет гордості якого-небудь середовища, колективу і т. ін.

Початок розробки її [чеської теми] поклав Тарас Шевченко своєю поемою “Єретик” (1845), яка є окрасою нашої літератури, однією з найкоштовніших її перлин (із журн.);

Талант Амвросія Максиміліановича Бучми міг би стати окрасою будь-якого світового театру в усі часи й епохи (з наук. літ.).

3. перев. мн., рідко. Змалювання кого-, чого-небудь (у розповіді і т. ін.) у більш привабливому вигляді, ніж є в дійсності.

Згадав я ту правду-легенду Суворо, без зайвих окрас... (М. Нагнибіда).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окраса — окра́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. окраса — Прикраса, оздоба; (літератури) гордість, слава, п. перлина. Словник синонімів Караванського
  3. окраса — -и, ж. 1》 Те, що прикрашає кого-, що-небудь, надає приємного вигляду комусь, чомусь; прикраса, оздоба. 2》 чого, перен. Предмет гордості якого-небудь середовища, колективу і т. ін. 3》 перев. мн., рідко. Змалювання кого-, чого-небудь (у розповіді і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окраса — ОКРА́СА чого, чия (той, що за своїми позитивними якостями, рисами є гордістю суспільства, середовища, колективу й т. ін.), ОЗДО́БА, ПРИКРА́СА, КРАСА́, СЛА́ВА підсил. Словник синонімів української мови
  5. окраса — ОКРА́СА, и, ж. 1. Те, що прикрашає кого-, що-небудь, надає приємного вигляду комусь, чомусь; прикраса, оздоба. Ольга ввійшла в залу, де вже окрасою зали був куплений для неї гарний фортеп’ян [фортепіано] (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. окраса — Окраса, -си ж. Украшеніе; прикраса. В Кам'янці хвала Богу устала, окраса церкви упала. Гол. І. 31. Словник української мови Грінченка