ополонка
ОПОЛО́НКА, и, ж.
Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми.
У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т. Шевченко);
Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (О. Гончар);
// Незамерзлий отвір або вкрита водою ділянка крижаного поля водойми.
Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався, жив (О. Ільченко);
* Образно. Кудись відлітало мінливе світанкове небо з шматками хмар, з ополонками блакиті (М. Стельмах).
◇ (1) Хоч в ополо́нку – немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь.
Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою – той немов виросте... А на кого Василь Семенович гнів положить, – прямо хоч в ополонку... (Панас Мирний);
Кра́ще в ополо́нку голово́ю.
[Василь:] Без Горпини мені краще в ополонку головою!.. (М. Кропивницький);
Як (мов, ні́би і т. ін.) в'юн [посо́лений (в ополо́нці, на сковороді́)] див. в'юн.
Значення в інших словниках
- ополонка — ополо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ополонка — ОПОЛОНКА – ОПОЛОНИК Ополонка. Отвір, прорубаний або який утворився в кризі замерзлої водойми. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Вода в Бузі холодна-холодна. Літературне слововживання
- ополонка — (природна) пролиз, пролизень, опар; (для дихання риби) продухвина, продуховина; полонка. Словник синонімів Караванського
- ополонка — [ополонка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- ополонка — -и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. || Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ополонка — Це вируб у леді на річці Словник чужослів Павло Штепа
- ополонка — хоч в ополо́нку. Немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь. Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою — той немов виросте… А на кого Василь Семенович гнів положить,— прямо хоч в ополонку… (Панас Мирний). кра́ще в ополо́нку голово́ю. Фразеологічний словник української мови
- ополонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко). Словник синонімів української мови
- ополонка — Ополо́нка, -нки, -нці, -ло́нки, -ло́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч. Словник української мови в 11 томах