1. Фразеологічний словник української мови

ополонка

хоч в ополо́нку. Немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь. Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою — той немов виросте… А на кого Василь Семенович гнів положить,— прямо хоч в ополонку… (Панас Мирний). кра́ще в ополо́нку голово́ю. (Василь:) Без Горпини мені краще в ополонку головою!.. (М. Кропивницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) в’юн (посо́лений (в ополо́нці, на сковороді́)). 1. зі сл. верті́тися, крути́тися. Дуже швидко, прудко. Вінцусиха, як в’юн, так і крутиться біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли (І. Муратов); Архітектурний юнак вертівся мов посолений в’юн (П. Загребельний); Хлопчик крутився як в’юн на сковороді, вигадуючи, що збрехати (Ю. Мокрієв). 2. зі сл. вертки́й. Дуже, надзвичайно. — Але й це правда, що Прокіп у колгоспі — господар, і коні в нас гладкі та верткі всі як в’юни (П. Козланюк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ополонка — ополо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ополонка — ОПОЛОНКА – ОПОЛОНИК Ополонка. Отвір, прорубаний або який утворився в кризі замерзлої водойми. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Вода в Бузі холодна-холодна. Літературне слововживання
  3. ополонка — (природна) пролиз, пролизень, опар; (для дихання риби) продухвина, продуховина; полонка. Словник синонімів Караванського
  4. ополонка — [ополонка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  5. ополонка — -и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. || Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ополонка — Це вируб у леді на річці Словник чужослів Павло Штепа
  7. ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. ополонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко). Словник синонімів української мови
  9. ополонка — Ополо́нка, -нки, -нці, -ло́нки, -ло́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч. Словник української мови в 11 томах