ополонка
ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми.
У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч., І, 1963, 35);
Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої [зимової] ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Гончар, II, 1959, 163);
// Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою.
Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався, жив (Ільч., Серце жде, 1939, 384);
*Образно. Кудись відлітало мінливе світанкове небо з шматками хмар, з ополонками блакиті (Стельмах, І, 1962, 7).
Бра́тися (взя́тися) ополо́нками — покриватися з поверхні озерцями води; розтавати (про крижане поле водойми).
Секретар райкому взяв Андрія під руку.. Пішли.. садом до Хоролу, який узявся вже ополонками (Минко, Вибр., 1952, 51);
Кра́ще (пря́мо хоч і т. ін.) в ополо́нку [голово́ю] — про скрутне або безвихідне становище.
[Василь:] Без Горпини мені краще в ополонку головою!.. (Кроп., І, 1958, 171);
На кого Василь Семенович гнів положить, — прямо хоч в ополонку… (Мирний, І, 1949, 208).
Значення в інших словниках
- ополонка — ополо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ополонка — ОПОЛОНКА – ОПОЛОНИК Ополонка. Отвір, прорубаний або який утворився в кризі замерзлої водойми. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Вода в Бузі холодна-холодна. Літературне слововживання
- ополонка — (природна) пролиз, пролизень, опар; (для дихання риби) продухвина, продуховина; полонка. Словник синонімів Караванського
- ополонка — [ополонка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- ополонка — -и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. || Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ополонка — Це вируб у леді на річці Словник чужослів Павло Штепа
- ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т. Словник української мови у 20 томах
- ополонка — хоч в ополо́нку. Немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь. Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою — той немов виросте… А на кого Василь Семенович гнів положить,— прямо хоч в ополонку… (Панас Мирний). кра́ще в ополо́нку голово́ю. Фразеологічний словник української мови
- ополонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко). Словник синонімів української мови
- ополонка — Ополо́нка, -нки, -нці, -ло́нки, -ло́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)