оселя
ОСЕ́ЛЯ, і, ж.
1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба.
На вигоні понад балкою .. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко);
Кожний [бурлака] шукав очима своєї оселі й хати; в кожного сльози навертались на очі (І. Нечуй-Левицький);
На вулиці, під самими ворітьми, знявся над колодязем новий журавель, немов сторожив вхід до оселі (М. Коцюбинський);
// чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення.
Крик нестямний .. знявся і ламав своїм гуком оселю вокзалу (Панас Мирний).
2. Приміщення для проживання людей; житло.
Андрій підійшов до хати. Крива, похилена халупка .. стояла поміж закинутих, з забитими вікнами осель, колись побудованих фабрикою для робітників (М. Коцюбинський);
Часто Юрій з Онисею або Лукою бували в оселях селян, де було завжди напівтемно і вогко, наче не люди тут жили, а худоба (П. Кочура);
* Образно. Поцілував [Гонта синів], перехрестив, Покрив, засипає: – Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!.. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Т. Шевченко);
// Місце поселення живих істот взагалі.
– Славно [діду] підняли бджолину оселю (М. Стельмах).
3. діал. Селище, поселення.
Стародавнє село Тухля – се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками (І. Франко);
– То з піль люди, то – пільці... – Так від тих слів і пішла перша назва оселі – Топільче (з переказу).
Значення в інших словниках
- оселя — (місце безпосереднього проживання) житло, (де є інші будівлі) садиба. Словник синонімів Полюги
- оселя — осе́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оселя — І, ор. -лею. 1. Житловий будинок разом з господарськими будівлями; житло. На вигоні понад балкою., росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О.Стороженко); Свіжий, холодний вітер обвіяв його, коли він вийшов з оселі (Г.Хоткевич). 2. Приміщення для проживання людей; житло. Літературне слововживання
- оселя — Садиба, двір, обійстя, селитьба, дворище, р. осад; (людська) ЖИТЛО, ев. Палестина; Г. селище, поселення. Словник синонімів Караванського
- оселя — I апартаменти, барліг (знев.), барлога (т.с.), гніздечко, гніздо, господа, господонька, двір, дворик, дворище, дідинець, дім, домівка, житво, житло, загумення, загуменок, задвірки, задвірок, задвір'я, заїзд, заїмка, займище, зимівник (козацький)... Словник синонімів Вусика
- оселя — -і, ж. 1》 Житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. || чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення. 2》 Приміщення для проживання людей; житло. || Місце поселення живих істот взагалі. 3》 діал. Селище, поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оселя — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- оселя — Осе́ля, -лі, -лею; осе́лі, осе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оселя — ОСЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (Стор. Словник української мови в 11 томах
- оселя — Оселя, -лі ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у. Словник української мови Грінченка