1. Словник синонімів Караванського

оселя

Садиба, двір, обійстя, селитьба, дворище, р. осад; (людська) ЖИТЛО, ев. Палестина; Г. селище, поселення.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оселя — (місце безпосереднього проживання) житло, (де є інші будівлі) садиба. Словник синонімів Полюги
  2. оселя — осе́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. оселя — І, ор. -лею. 1. Житловий будинок разом з господарськими будівлями; житло. На вигоні понад балкою., росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О.Стороженко); Свіжий, холодний вітер обвіяв його, коли він вийшов з оселі (Г.Хоткевич). 2. Приміщення для проживання людей; житло. Літературне слововживання
  4. оселя — I апартаменти, барліг (знев.), барлога (т.с.), гніздечко, гніздо, господа, господонька, двір, дворик, дворище, дідинець, дім, домівка, житво, житло, загумення, загуменок, задвірки, задвірок, задвір'я, заїзд, заїмка, займище, зимівник (козацький)... Словник синонімів Вусика
  5. оселя — -і, ж. 1》 Житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. || чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення. 2》 Приміщення для проживання людей; житло. || Місце поселення живих істот взагалі. 3》 діал. Селище, поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оселя — ОСЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. На вигоні понад балкою .. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Словник української мови у 20 томах
  7. оселя — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  8. оселя — Осе́ля, -лі, -лею; осе́лі, осе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оселя — ОСЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (Стор. Словник української мови в 11 томах
  10. оселя — Оселя, -лі ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у. Словник української мови Грінченка