оселя

ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. (тісне, темне); АПАРТАМЕ́НТИ (надто просторе). Світле, чисте, життєрадісне житло прикрашує й облагороджує наш побут (Я. Качура); Навіщо у старій та вогкій хаті жити, коли є нова, суха, простора та ясна оселя? (Л. Яновська); Набрали хлопців до бригади, дали їм сяке-таке помешкання (О. Лупій); Радісні вигуки наповнили дім (Ю. Смолич); Подано автомобілі — розвезти акторів по домівках (Ю. Яновський); Покинула знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); — Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (І. Нечуй-Левицький); Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко); Хата здалася Христі великим льохом, а не людським житвом (Панас Мирний); — Де ті людські селитьби, де той народ, що.. оселяв колись родючу землю (М. Коцюбинський); Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. — От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); Озлився (дід Маківка) на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив (М. Чабанівський); Тут було побудовано дачі обласного керівництва.. розкіш апартаментів доморощеного панства по-особливому сприймається на тлі убозтва державної наукової установи (з журналу). — Пор. 1. барлі́г, халу́па.

САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСА́Д заст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́ діал., ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕ діал., ОСЕРЕ́ДОК діал. Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Хижняк); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (О. Гончар); На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко); У неї була і хата, славна і селитьба (Марко Вовчок).

СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. (назва сукупності жител в сільській місцевості, де поселилися чи селяться люди). Село велике, красиве, над самим Черемошем (Г. Хоткевич); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Уже на околиці робітничого селища на них дихнула вогкою прохолодою тайга (О. Донченко); Погасло світло в слободі, І все тихенько коло хати (С. Руданський); — Я родом з присілка Скрипчинців, — промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький); Село Збур'ївку обжили переважно моряки, це — традиційно моряцьке поселення (І. Волошин); Тяжко доводиться смердам. В оселищахобщинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); — Ви не знаєте князя Данила?.. Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра (І. Франко).