осилювати

ОСИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСИ́ЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що. Переборювати, долати що-небудь (перешкоду і т. ін.).

Осмомисл не йшов, – брів у тумані. Здалеку здавалося навіть, що осилює опір води (Д. Міщенко);

// кого, що. Перемагати у боротьбі.

Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників. Чия-то, мовляв, візьме гору: чи “праві” осилять “лівих”, чи “ліві” подужають “правих”? (Панас Мирний);

Щоб собаки не заважали, вони [вовки] душили їх ще більше, ніж овець. Не могли осилити тільки Бруса (П. Панч);

// що і без прям. дод. Перемагати, пересилювати в собі які-небудь почуття.

[Карпо:] Хоч і несила [перебути розлучення], а мусиш силкуватись. [Домаха:] А як не осилю, і та боротьба штовхне мене в кручу або на гілляку? (М. Кропивницький);

Удача, слава самі знайдуть, з ким поділитись радістю, а горе, сум .. осилиш сам (Василь Шевчук).

2. що. Справлятися з чим-небудь, що вимагає певних зусиль.

Патлатюк, доки осилював слово, спочатку мемекав, мов ягня (П. Панч);

– У вас, молодших, стане сил і за себе, і за мене все осилити (Ю. Бедзик);

// Переборюючи труднощі, оволодівати, опановувати чим-небудь; освоювати.

Він осилював її [науку] з усією пристрастю своєї впертої натури (С. Чорнобривець);

Федір Кабанець старався до сьомого поту, осилював балалайку (Ю. Збанацький);

Він вже осилив два курси, тепер залишався останній, найважчий (В. Собко);

// Пересуваючись у просторі, долати якийсь відрізок шляху.

До перевозу Йонеску було кілометрів із п'ять, може, біля десяти. До ранку їх можна було легко осилити (Ю. Смолич).

3. Серйозно турбувати, завдавати прикрощів; змагати, мучити (про фізичний біль, страждання).

Інколи, як лютий біль Осилював його [Каїна], він, мов безумний, Гнав геть її [сестру] від себе (І. Франко).